Братцы и сестрёнки, сегодня я хочу рассказать вам историю, которая произошла не так давно. Это реальная история, мой опыт, который я с вами разделю. Сегодня я расскажу о том, как я купила себе кодеин и взяла в кредит свой модный айфон. А началось всё, как обычно, с этих чертовых закладок.
Ночью, когда весь мир спит, а только тусуются настоящие леди и джентльмены, я решила сходить на место, где двигается народ. Конечно, это была походка в тот самый кошмарный район, где обитают только сумасшедшие. Бледные личности со смешными глазами, которые постоянно подкумаривают.
И вот я уже стою перед этим подворотней и показываю им свою блямбу. Они понимающе кивают, и в руки сунули мне нужное вещество. Кодеин, спасение для моих нервов. Я была счастлива, но история не заканчивается здесь, она только начинается.
Так как я молодой и буйный человек, я решила раскумариться, чтобы по-настоящему ощутить весь кайф от этого наркотика. Я закрыла дверь комнаты, включила музыку и взяла свою порцию. Мое тело начало двигаться в такт музыке, оно словно погружалось в другое измерение.
Часы летели как мгновение, и когда я открыла глаза, мне показалось, что я проспала неделю. Но я обратила внимание на мою новую приобретённую красоту - айфон. Да, я решила его взять в кредит, потому что я уже никак не могла сдержаться, чтобы не обновить свою коллекцию гаджетов.
Пошла я в магазин, чтобы выбрать себе айфон. И тут, как назло, ко мне подошло несколько друзей, которые тоже были знакомы с этими закладками. Мы решили обсудить все происходящее и насладиться этим совместным времяпрепровождением.
Сидя в кругу, мы начали обмениваться опытом и рассказывать друг другу самые крутые истории. Одним из темных подвалов нашего разговора стала гидропоника. Марихуана, которую кто-то из нас выращивал прямо у себя дома.
Так как я была новичком в этом деле, мои товарищи по наркотическому пути решили мне помочь. Они поделились секретами, как правильно вырастить эту чудесную травку, чтобы она была ещё лучше.
Братцы и сестрёнки, вы не представляете, какой это кайф - растил своё собственное растение и после всего этого перемолоть его в порошок, добавить в закладку и наслаждаться этим блаженством. Это было шикарно!
Мы сидели в кругу нашего секретного общества и продолжали двигаться в такт музыке, продолжая подкумаривать и наслаждаться нашими закладками. Мы были счастливы, мы были настоящими комиками, которые просто пытались прожить свою жизнь на полную катушку.
Но вся эта красота продолжалась недолго. Я начала замечать, что мои друзья стали меняться. Они стали всё больше и больше подкумаривать, а их жизнь превратилась в одну сплошную череду неприятных состояний.
Однажды я проснулась и решила, что не могу больше жить в этом безумии. Я поняла, что я больше не могу быть наркоманом комиком. Я решила раскумариться от наркотиков и начать двигаться в сторону более здорового и счастливого будущего. Настоящая мода - это быть собой, наслаждаться жизнью и не позволять себе быть пленным этого дьявольского круговорота. Не позволяйте себе быть пленником закладок и подкумаривать каждый день. Раскумаривайтесь, открывайте новые границы и двигайтесь вперёд в поисках счастья.
Спасибо, что прочитали мою историю. И помните, что настоящая жизнь - это не марихуана и кодеин, а счастливые моменты, которые мы создаём своими руками.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
